Захист авторського права в Інтернеті: українські реалії

авт право

Протягом останніх років в різних рейтингах Україна зберігає статус однієї з найбільш піратських країн світу і це є досить складною проблемою в сучасному українському суспільстві. Світове співтовариство та Україна, як невід’ємна його частина, багато уваги приділяють питанням захисту авторських прав, у тому числі в мережі Інтернет.

А як же закон?

Протягом довгого часу в нашій державі велися різноманітні дискусії та обговорення необхідності врегулювання способів захисту авторських прав в мережі Інтернет і встановлення відповідальності для недобросовісних сайтів, що здійснюють поширення об’єктів авторських прав у мережі Інтернет без відповідних дозволів зі сторони правовласників. Результатом такої роботи стало набуття чинності 26 квітня 2017 року Законом України № 1977-VIII «Про державну підтримку кінематографії в Україні». Цей закон спричинив ряд важливих змін щодо захисту авторських прав в мережі Інтернет і в інших законах, зокрема, ЗУ «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон), Кодексу України Про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України.

«Помічай та вилучай»

Довгий час зацікавлені сторони суперечок по авторським правам вирішували їх в суді. Однак розвиток нових технологій вніс свої корективи. Суд був вже не в змозі забезпечити ефективне, швидке і не дороге вирішення спорів. В результаті для захисту правовласників створили систему “notice and takedown” (буквальний переклад з англійської «помічай та вилучай»).

Ця система була впроваджена з 1998 року у Сполучених Штатах. Замість подачі позову, “notice and takedown” забезпечує виключне право власника авторських прав відправляти повідомлення про їх порушення (заблокувати або видалити контент) потенційному правопорушнику за допомогою Інтернет-сервісів. Хоча країни відрізняються в моделях побудови “notice and takedown”, принцип залишається тим же – захищати права інтелектуальної власності в Інтернеті.

Українські реалії та зарубіжний досвід

До 2017 року Україна стояла осторонь цього процесу. В минулому, як правило, після отримання інформації про порушення прав, власник направляв повідомлення сайту про неправомірну діяльність із проханням заблокувати контент, погрожуючи відповідальністю. При цьому, власник сайту рідко виконував запит чи навіть не підписував угоду про співпрацю із зобов’язанням постійно блокувати піратський контент. Але у багатьох випадках, власник сайту не був зацікавлений зупиняти піратську діяльність, тому він не відповідав на запити по видаленню незаконного контенту чи підписання ліцензійної угоди.

Враховуючи такі реалії, інтереси правовласника могли бути захищеними класичним ініціюванням судового процессу, який виявлявся довгим, дорогим і малоефективним. Навіть після того як власник авторських прав міг отримати необхідне рішення про видалення контенту, сайт був у змозі його перезавантажити, що знову викликало початок суперечки.

Крім того, великі перешкоди лежали на шляху отриманні контактної інформації про належного відповідача (відомості про домен) у зв’язку з особливостями законодавства про захист персональних даних.

Провайдери – сірі кардинали піратства?

Український інтернет-провайдер, будучи важливим проміжним гравцем, зазвичай займав нейтральну позицію в цих ситуаціях. Це обумовлено законодавством в сфері телекомунікації, яке звільнило провайдерів від будь-якої відповідальності за зміст передачі.

На відміну від України, провайдери США несуть відповідальність за збитки, спричинені піратським контентом. Система ґрунтується на презумпції відповідальності потенційного порушника: контент видаляється, а лише після цього особа має право вимагати його відновлення.

Українське і канадське законодавство схоже тим, що не передбачає відповідальності провайдерів за зміст переданого контенту. Канадська концепція (відсутність автоматичного блокування контенту) заснована на переконанні, що після отримання повідомлення власники вебсайтів та користувачі будуть в основному видаляти піратський контент добровільно. В іншому випадку, власник авторських прав повинен звертатись до суду.

Як захистити свої авторські права в Україні?

Важливою перевагою українського формату «notice and takedown» є обов’язкова участь адвоката, який перевіряє контактну інформацію та обґрунтування порушення авторських прав. Такий підхід, швидше за все, обмежить недобросовісну конкуренцію та зловживання запитами правовласниками.

авт право

Євген Гурницький,
юрист-практик

Share Button
Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий

Contact Form Powered By : XYZScripts.com